Субпродукти для собак: користь, обмеження, рекомендації щодо вигодовування

Правильний натуральний корм для собак – це доволі нудний та одноманітний з людської точки зору раціон. Його основу складають м’ясо та субпродукти, які доповнюють кисломолочними продуктами середньої жирності, морською рибою, рослинною їжею (овочі, фрукти, злакові та не злакові культури). Всі перелічені продукти можуть згодовуватися як у сирому вигляді, так й термічно обробленими. Комбінуються вони у індивідуальному порядку в залежності від породи, статі, віку тварини та поглядів власника.

Зверніть увагу на те, що субпродукти паралельно з м’язовим м’ясом складають основу собачого раціону. Ба більше – жоден ветеринар не стане рекомендувати собаці виключно м’ясний раціон без поважної причини (стан здоров’я, алергічні реакції тощо). Тому прагнення власників годувати собак відбірним м’ясом – це щось з царини амбіцій й зі здоровим собачим раціоном не має нічого спільного.

Якими субпродуктами можна годувати собак?

Якщо класифікувати субпродукти за походженням, то сучасні власники мають змогу давати тваринам яловичі, свинячі, баранячі, пташині та кролячі субпродукти. Рідше – конячі. Свинячі тельбухи доволі часто можуть бути заражені гельмінтами, тому вигодовувати їх у сирому вигляді небажано. Баранячі можуть бути доволі жирними й трапляються рідко (так само як і конячі). Субпродукти від птахів та мілких свійських тварин купувати невигідно, та й їхнє різноманіття не вражає. Тому, коли говориться про годування собак субпродуктами, в 99% випадків йдеться саме про яловичі субпродукти.

Ця група субпродуктів доволі різноманітна, відрізняється за структурою, поживністю, вітамінним складом. Тому й цікава з точки зору вибудовування постійного раціону тварини. Їх поділяють на дві великі групи – субпродукти 1 та 2 сорту. До субпродуктів першого сорту відносять: серце, печінку, нирки, мозок, вим’я, язик, діафрагму. До субпродуктів другого сорту відносять: рубець та книжку, хвіст, селезінку, губи, вуха, трахею, легені, гортань, хрящі (сухожилля, суглоби), сіменники.

Чимало власників недооцінюють користь субпродуктів – деякі з них за калорійністю можуть зрівнятися з м’ясом. А ті, що не можуть, зазвичай містять набагато більше корисних мікроелементів, без яких тварина не зможе гарно виглядати й добре почуватися. Субпродукти містять величезну кількість калію, магнію, йоду, фосфору та заліза. Перелічені елементи життєво необхідні для формування, розвитку імунної та кровоносної системи. До того ж, здебільшого субпродукти відносяться до дієтичних продуктів, тому рекомендовані особинам з ожирінням чи проблемним травленням.

Всі яловичі субпродукти підходять для годування тварин. Вони можуть більш корисними, чи менш поживними, але навіть продукти з найменшою харчовою поживністю можуть бути джерелом важливих вітамінів, мікроелементів, макроелементів, колагену, еластину тощо. Тому зосереджуватися на двох-трьох різновидах не варто. Краще намагатись вводити до раціону собаки щонайбільше різновидів субпродуктів.

Правила годування

Якщо ви лише починаєте годувати собаку субпродуктами, важливо дотримуватися певних правил:

1. Більшість субпродуктів можна давати тваринам, починаючи з 5-6 місячного віку. Якщо, звісно, вони не були додані до раціону раніше.
2. Чимало субпродуктів рекомендують давати в сирому вигляді – наприклад, рубець чи печінку, відварювання яких призводить до руйнування симбіотичних мікроорганізмів та вітаміну D відповідно. Якщо якість продуктів не викликає сумнівів й ви впевнені в постачальнику, можна давати ці продукти сирими у невеликій кількості.
3. Оптимальне співвідношення об’єму м’яса та субпродуктів – 1:1,5. Найкраще додавати їх до основних порцій у потрібній кількості. Або ж виділяти в окрему порцію, але не більше 1-2 разів на тиждень для кожного окремого різновиду субпродуктів.
4. Годування одними лише субпродуктами небажане через ризик розладів травлення. Тому варто враховувати весь об’єм з’їденого твариною. До прикладу, якщо під час тренувань чи дресури ви використовуєте рубець, варто скоротити його кількість під час звичайного годування.
5. Додавати субпродукти до раціону варто по одному. Протягом 1-2 тижнів додавайте рубець – спочатку відвареним, невеликими порціями, потім сирим у повному обсязі. Далі за подібним сценарієм – серце, печінку, нирки.
6. Особливо корисне годування тельбухами в зимовий період – вони, на відміну від м’язового м’яса, містять вітамін D, тому захищають організм собаки від запалювальних процесів, інфекційних захворювань.

Всі субпродукти дуже відрізняються за структурою, поживністю, вітамінно-мінеральним профілем – це ще одна їхня вагома перевага, адже будь-який власник може обирати їх із врахуванням індивідуальних потреб свого собаки.

Нирки

Нирки належать до м’якушевих субпродуктів першої категорії, мають високу поживність (близьку до поживності м’яса) й подекуди входять до людського раціону. Вони дуже добре засвоюються, рідко викликають харчову алергію й однаково добре підходять для годування в сирому й вареному вигляді. Та саме для нирок спеціалісти рекомендують обирати вигодовування у сирому вигляді з наступних причин:

1. Яловичі нирки у сирому вигляді безпечніші за будь-які інші, особливо свинячі, адже рідше вражаються гельмінтозом та хворобами, які можуть бути небезпечними для хижаків.
2. Годування у сирому вигляді дозволяє зберегти максимальну кількість вітамінів: залізо, селен, вітаміни групи В. Саме вони найбільш чутливі до температурної обробки, але реальний вітамінно-мінеральний профіль субпродукту значно ширший.

Нирки містять велику кількість жирних кислот, пантотенову кислоту . А також вітамінів – вітаміни А, С, D, E, PP, K, вітаміни групи В (В1, В2, В9). Ще в нирках міститься велика кількість мікроелементів та мікроелементів – цинк, кальцій, молібден, натрій, калій, кобальт, фосфор, йод, сірка, магній, мідь.

Нирки – лідер серед субпродуктів за кількістю вітаміну D, тому саме їх важливо давати тваринам в зимовий період, аби уникнути анемії, слабкості, проблем зі шкірою та хутром. Але слід пам’ятати, що вони мають становити не більше 15-20% щоденного раціону.

Якщо плануєте давати тварині нирки у сирому вигляді, контролюйте їхню якість та свіжість – якісний продукт має бути цілісним, без пошкоджень, рівномірного червоно-коричневого кольору. Поверхня нирок має бути блискучою, без крововиливів; вага – в середньому 500-1000 грамів. Ще їх обов’язково вимочувати в холодній воді протягом години-двох, аби позбавитися залишків видільної рідини.

Печінка

Печінка – доволі дієтичний й дуже корисний продукт навіть попри те, що вона виконує роль фільтру й очищує організм тварини від токсинів, залишків гормонів. Токсини не концентруються у печінці, тому вона не має специфічного смаку чи аромату, й найчастіше з усіх інших видів субпродуктів потрапляє до людського столу. Тому її однозначно варто використовувати для годування собак, але з певними пересторогами.

Річ у тому, що вона містить просто величезну кількість жиророзчинного вітаміну А. Він без сумніву потрібен собакам, але в значно меншій кількості. Його надлишок може спровокувати появу каменів й призвести до проблем з травленням. Якими саме будуть ці проблеми, залежить від форми вигодовування, оскільки у сирому вигляді продукт володіє послаблювальним ефектом, а у вареному – викликає у тварин закрепи. Саме тому кількість печінки в раціоні пса має складати не більше 5% від всіх м’ясних продуктів.

Користь печінки пояснюється високим вмістом заліза, фолієвої кислоти, вітамінів A, B та D:

• залізо не лише підтримує достатній рівень гемоглобіну, а й в цілому покращує склад крові й допомагає контролювати рівень цукру в крові;
• вітамін А позитивно впливає на репродуктивну функцію, сприяє заплідненню самок й здоровому розвитку плодів;
• вітаміни В, D та фолієва кислота укріплюють сердечно-судинну та нервову систему, підтримують нормальний гормональний баланс, підвищують рівень виношування вагітності у сук й потрібні для нормального формування нервової системи цуценят.

Ось чому печінку обов’язково рекомендують включати до раціону цуценят з найменшого віку (з обережністю!) та собак, що годують. Так само як і нирки, печінку можна давати тваринам і у сирому, і у вареному вигляді. Однак поживність сирого продукту значно вища, також в ньому міститься значно більше вітамінів, що чутливі до температурної обробки. Тому печінку бажано давати у сирому вигляді (попередньо заморозивши протягом трьох діб), або мінімально проваривши її в окропі, аби всередині вона залишалась напівсирою. Це дозволить уникнути зараження гельмінтами. Але найкраще просто купувати субпродукт у перевіреного постачальника, який отримує його від здорових тварин.

Легені

Легені входять до числа субпродуктів, що їх найчастіше вживають люди. Однак у самостійному вигляді їх не їдять, а додають до начинки для ковбас. Такої ж стратегії варто притримуватись, вводячи легені до собачого раціону, адже вони на 70% складаються зі сполучної тканини, тому не містять корисних білків й доволі складно засвоюються. Вкрай небажано постійно годувати собаку легенями або й взагалі намагатися замінити ними інші м’ясні компоненти, адже це може призвести до постійних розладів в роботі травної системи. Але й повністю виключати їх з раціону теж не варто, оскільки в легенях міститься дуже багато мікроелементів, що позитивно впливають на роботу мозку, серця, покращують стан судин (у м’язовому м’ясі їх набагато менше):

• вітаміни групи В та С;
• йод, фосфор;
• залізо, кальцій, натрій, магній та калій;
• сірка.

Попри те, що легені можна згодовувати й у сирому вигляді, найкраще давати їх звареними до готовності й у поєднанні з іншими м’ясними компонентами:

• варені легені легше засвоюються й на відміну від сирих не викликають нудоту та проблем з випорожненням;
• сирі легені часто вражаються гельмінтами та бактеріями, тому вкрай важливо купувати їх у перевірених виробників, а перед згодовуванням спочатку проморожувати впродовж трьох діб (ми реалізуємо продукти вже замороженими, тому для них це правило не діє) й добре проварювати.

Цікавий момент – саме з легенів можна приготувати натуральні ласощі, які дуже добре «спрацьовують» під час дресирування. Але навіть у такому випадку використовувати ці ласощі потрібно обережно, починаючи з декількох шматочків. Спостерігати за улюбленцем й збільшувати кількість ласощів лише за умови відсутності будь-якої негативної реакції.

Окрім того, низька калорійність легень може стати їхньою перевагою, якщо говорити про годування тварин, схильних до ожиріння (представників деяких порід або стерилізованих особин). Збільшуючи частку цього субпродукту у раціоні, можна зменшити його калорійність й не втратити таких потрібних вітамінів, макро- та мікроелементів.

Серце

Серце – це єдиний із субпродуктів, який може зрівнятися з м’ясом за поживністю, а в деяких моментах навіть перевершує його. За структурою серце щільніше й важче за м’язову тканину. Воно містить набагато більше білка, а окрім нього ще й колаген та еластин, що життєво необхідні для здоров’я серцево-судинної системи, суглобів, зв’язок.

Серце можна давати у будь-якому вигляді – через щільну структуру й жирність відварювання не призводить до руйнування всіх наявних поживних речовин, вітамінів, мікроелементів, мікроелементів. А їх тут міститься чимало:

• селен, фосфор, цинк;
• вітаміни групи В та амінокислоти, що необхідні для нарощування м’язової маси, генерування та акумуляції клітин АТФ (енергія), підвищення витривалості;
• коензим Q10 – специфічний антиоксидант та імуномодулятор, що гальмує процеси окислення в клітинах, підтримує нормальну роботу клітин, затримує процеси старіння.

Саме тому серцем можна годувати тварин будь-якого віку та стану – жодне м’язове м’ясо не дасть тварині такої кількості поживних речовин та вітамінів. Однак воно значно жирніше, тому не підходить на роль основного м’ясного компоненту. Але чудово доповнює раціон й просто необхідне для тварин, що ростуть, виношують чи годують цуценят, відновлюються після хвороб.

Хрящові субпродукти: калтик, трахея, діафрагма

Всі перелічені субпродукти схожі за своїми поживними якостями, що дозволяє вільно поєднувати їх в одну велику підгрупу хрящових субпродуктів. Деякі відмінності все ж існують, та вони незначні. Так, калтик містить більше м’ясної обрізі й може містити залишки залоз (щитовидної та пара щитовидної). Тому годувати тварину виключно калтиком небажано через ризик гормональних розладів та порушень статевої поведінки.

Власне, на цьому відмінності закінчуються. Далі – лише подібності. Всі хрящові субпродукти містять велику кількість кальцію, еластину та колагену, що життєво необхідні для кісток та суглобів чотирилапих. Окрім того, ці самі поживні речовини беруть участь в регулюванні водно-сольового обміну тіла, укріплюють стінки судин та капілярів. Так, м’язове м’ясо та деякі інші субпродукти теж містять колаген й еластин, але в значно меншій кількості й не покривають повністю добової потреби тварини. Саме тому ідея годувати улюбленця самим лише м’ясом – прямий шлях до проблем із суглобами, особливо для тварин із «зони ризику».

До цієї зони насамперед входять цуценята більшості порід в період активного росту, коли активно збільшуються кістки й суглоби. Ще – тварини великих та гігантських порід, суглоби яких протягом всього періоду життя піддаються завеликому навантаженню через значну масу тіла собаки. Звісно, до цієї ж групи належать самки, які виношують чи годують цуценят: колаген та еластин «витягуються» з їхнього організму для будування кісткової тканини цуценят, тому першочерговим завданням власника стає забезпечення вагітних та годуючи тварин саме цими харчовими елементами. Й найпростіше зробити це, вводячи до їхнього раціону хрящові субпродукти.

Найкраще згодовувати ці продукти у сирому вигляді: вони не загрожують тварині гельмінтозом, бактеріальними чи іншими інфекціями, а колаген та еластин значно легше засвоюються у сирому вигляді. Також з них виходять чудові ласощі для собак, які також доцільно використовувати на заняттях. Єдина пересторога, про яку слід пам’ятати – надлишок цих продуктів може стати причиною розладів травлення, тому їх можна давати лише в обмеженій кількості.

Вим’я

Яловиче вим’я містить велику кількість сполучної тканини, жиру, кров’яної плазми та залишків молока. Також в ньому чимало корисних вітамінів та поживних речовин, що насамперед впливають на витривалість тварин й допомагають швидко нарощувати м’язову масу. Цей субпродукт без сумніву корисний й має бути в раціоні собаки, але використовувати його потрібно з обережністю, адже він:

• у великій кількості здатен викликати проблеми з травленням та дефекацією (тривалий рідкий стул);
• сприяє одночасному швидкому росту м’язової та жирової тканини, тому тварини, котрі постійно ним харчуються, можуть мати проблеми з вагою та ожирінням внутрішніх органів.

Але якщо збалансувати кількість вимені в меню улюбленця, користі від нього буде безмежно багато. Адже засвоюється воно чи не найкраще з усіх субпродуктів, підходить для вигодовування у сирому й вареному вигляді, не вражається гельмінтами й бактеріальною флорою. Допомагає легко задовольнити потребу собаки в жирах. Ось чому вим’я дуже рекомендують давати вагітнім самкам та цуценятам, починаючи з тримісячного віку (але у контрольованій кількості). Крім того, вим’я можна додатково обробити й прибрати зайвий жир, зробивши його трохи дієтичнішим.

Залишкові субпродукти: вуха, носи, губи, хвости

Всі перелічені продукти відносяться до другої категорії субпродуктів, адже містять дуже мало білка й тому мають низьку харчову цінність. В якості основного м’ясного компоненту раціону розглядати їх не варто, але як і у випадку з хрящовими продуктами давати тваринам критично важливо. Причиною тому – дуже високий вміст фосфору, кальцію, еластину та колагену. Саме тих речовин, які потрібні для росту кісток молодим тваринам, підтримання здоров’я суглобів у собак великих та службових порід, регенерації тканин після травм або у літніх особин.

Між вказаними продуктами немає істотної різниці, вміст перелічених речовин в них приблизно однаковий. Звісно, їх можна подрібнювати й додавати під час приготування каш чи м’ясних сумішей, але чимало власників надають перевагу годуванню у сирому чи підсушеному вигляді саме у якості ласощів. У такому вигляді вуха, хвости, носи та губи допомагають очищувати зубний наліт й тренувати щелепи тварин без надмірного навантаження. Саме ці види продуктів краще давати юніорам під час зміни молочних зубів на постійні та для загального тренування щелеп – на відміну від кісток, вони не призводять до деформації зубів.

Селезінка

Селезінка – це залоза, що бере учать у кровотворенні, тому вона насичена кров’ю й має структуру, подібну до дуже жорсткої печінки. Вона доволі швидко псується, тому її бажано купувати у перевіреного постачальника й перед згодовуванням обов’язково варити. Цей продукт дуже й дуже поживний, містить багато білку, заліза та амінокислот. Але може викликати значні проблеми з випорожненням, які потім складно виправити. Тому її обов’язково слід включати до раціону тварин, але суворо контролювати кількість продукту, аби він не перевищував 10% всього обсягу компонентів тваринного походження.

Завдяки високому вмісту білку та заліза селезінка сприяє швидшій реабілітації собак після тяжких вірусних та бактеріальних захворювань: підвищує рівень гемоглобіну, покращує показники крові.

Мізки

Попри те, що калорійність мізків невелика, вони залишаються дуже поживним субпродуктом за рахунок великої кількості ненасичених жирних кислот. Ненасичені жирні кислоти – це переважно холестерин та важкі жири, які потрібні собаці, але у невеликій кількості. Тому давати мізки тваринам потрібно не частіше одного разу на тиждень.

Окрім ненасичених кислот у вітамінно-мінеральну матрицю субпродукту включені ряд вітамінів, холін та фосфор. Ці речовини необхідні для адекватного функціонування нервової системи, підтримання гормонального балансу, здоров’я судин та серця. Чимало спеціалістів рекомендують використовувати мізки наряду з дієтичним м’язовим м’ясом при годування ослаблених тварин, що перенесли вірусну хворобу чи операційне втручання. Через високу жирність мізки складно засвоюються, у сирому вигляді здатні викликати нудоту, блювання, біль в епігастрії. Тому собакам їх краще давати у відвареному вигляді й дотримуватись дозування (не частіше 1-2 разів на тиждень).

Рубець та книжка

Рубець та книжка – це відділи шлунку травоїдних. Рубець – перший відділ, де відбувається первинна ферментація, книжка – другий відділ, де продовжується перетравлювання їжі. Такий поділ одного органу на два окремі субпродукти пояснюється значними відмінностями в поживності та корисності.

Книжка – просто невеликий м’язовий орган з низьким вмістом білку та вітамінів. Це недорогий й достатньо поживний м’ясний компонент для раціону дорослих собак, але незамінним його назвати не можна.

З рубцем зовсім інша історія – цей продукт можна справедливо назвати незамінним у раціоні собаки будь-якого віку, породи, кондиції чи статі:

• він містить симбіотичні мікроорганізми, без яких травна система хижаків не здатна нормально функціонувати, адже саме ці організми зрештою складають її мікрофлору;
• тут містяться специфічні ферменти, що очищують кров від токсинів, допомагають укріплювати імунітет, підтримують роботу шлунку та кишківника;
• рубець містить всі вітаміни групи В, чимало важливих мікроелементів (цинк, залізо, мідь, селен, марганець) та макроелементів (натрій, магній, калій, кальцій, фосфор).

Рубець вкрай рідко стає причиною харчових алергій у собак (найрідше серед всіх субпродуктів) та єдиний із субпродуктів, який можна давати щодня без шкоди для здоров’я та самопочуття собаки. Ми вже присвячували окрему статтю питанню користі рубця для собак, де можна більше дізнатися про переваги, недоліки та правила годування рубцем.

Ми не включили до цього переліку деякі з яловичих продуктів (язик, статеві органи тощо) через високу вартість, нетиповість цих продуктів у створенні собачого раціону або ж складність в обробці та дозуванні.

Що ж стосується перелічених в статті субпродуктів, всі вони – виключно корисні для собачого здоров’я, рекомендовані спеціалістами з годування, можуть використовуватися і в якості основного корму, і в якості ласощів. Для багатьох з них критичною вимогою є свіжість й походження. Й ми допомагаємо вирішити це питання – більшість цих субпродуктів ви можете придбати в нашому інтернет-магазині в чистому вигляді або у складі готового мішаного корму. Всі продукти ми отримуємо від здорових тварин, оброблюємо за правилами й швидко заморожуємо, тому вони залишаються абсолютно свіжими й так само корисними.